Воспоминания
и впечатления

Майже всі студенти, серед яких завдяки своїй вмілості і рішучості, своєму поетичному таланту виділялися молоді й красиві донські козаки, бачили в університетському навчанні щаблі до вищого класу служби або рангу

З маси міських будинків різко виділялися університетські будівлі, які були не дуже красивими, але розташованими на гірці, а тому й видатні; між ними високо бігла до синього неба соборна дзвіниця

Університет був в наших очах святинею; професора — жерцями, які одягнені в пурпурові мантії та здійснюють таїнства, а також і патронами молоді. Мріялося, що тільки б вступити до університету — до цієї alma mater — матері-годувальниці, і там негайно знайдеш всі земні та небесні блага

Так, були хороші часи! Шкода, що для мене стали вони безповоротними. Лише спогади мене втішають. Можу сказати, кращим моїм спогадом назавжди залишиться час мого життя, проведеного в університеті

Честь та подяка за відкриття в Харкові університету повинні належати переважно В. Н. Каразіну. З почуттям глибокої поваги до пам’яті Василя Назаровича тепер пригадую його особистість, якого не раз траплялося мені бачити в університеті.

Бачити Харків вперше для людини, яка, крім Полтави, інших міст не бачила — завдання не останнє! Для мене ж з поняттям про Харків і з поглядом на нього поєднувалося ще й почуття освіти — університет уявлявся мені в звабливих променях світла. У кожному кам’яному будинку я думав відгадати це святилище науки і щохвилини питав батька: де ж університет?

Час студентства я вважаю найкращим часом мого довгого життя. Не було вже гніту зверху, як в гімназії. Свідома свобода вела до більшого розвитку розумових сил, до розуміння істинного світла правди і добра, вела до передбачення майбутньої мети життя. Живі розмови між товаришами пов’язували нас тісно й проторювали дорогу для майбутнього життя. На схилі віку із задоволенням згадую про своє студентство

Університет з його різнобічною освітою і відмінними професорами мав рішучий вплив на студентів, даючи їм хороший науковий ценз, облагороджуючи та звеличуючи в моральному підйомі. Так, університет — це високий, яскравий світоч і промені його благотворно відбиваються в сферах державного, громадського та приватного життя

З університету виходили люди чудово освічені, нерідко вчені...

Отже, я студент, університету! На душі було так світло, так радісно, що я готовий був на весь світ кричати про своє щастя

Університетові я зобов’язаний, якщо не говорити про спеціальну підготовку за державним і міжнародним правом, перш за все і головним чином, моїм загальним розвитком. Він викликав в мені відомі запити, породив певні наукові погляди, дав направлення моєї не тільки теоретичної, але й практичної діяльності.