Очільники Каразінського університету — це завжди провідні учені, які не лише організовують роботу усіх його підрозділів, а й діляться своїм величезним досвідом, сприяють розвитку наукового, освітнього та культурного життя університету, який, в свою чергу, став запорукою перетворення Харкова з провінційного містечка на великий освітній та культурний центр, а згодом — на студентську столицю України.
Ректор: 1805–1806,
1808–1811
Ректор: 1807–1809,
1811–1813
Ректор: 1813–1820
Ректор: 1821–1826
Ректор: 1826–1829,
1833–1836
Ректор: 1830–1833
Ректор: 1830–1833
Ректор: 1836–1837
Ректор: 1837–1838
Ректор: 1839–1841,
1849–1850,
1852–1853
Ректор: 1841–1849
Ректор: 1850–1852,
1872–1873
Ректор: 1858–1862
Ректор: 1841–1849
Ректор: 1862–1872
Ректор: 1873–1881
Ректор: 1881–1884
Ректор: 1884–1890
Ректор: 1890–1899
Ректор: 1899–1901
Ректор: 1901–1905
Ректор: 1905–1906
Ректор: 1906–1911
Ректор: 1918–1920
Ректор: 1918–1920
В. о. ректора: грудень 1919 – травень 1920
Ректор: 1841–1849
Ректор: 1922–1924
Ректор: 1924–1930
Ректор: 1933–1934
Ректор: 1934–1937
Ректор: 1938–1942
Ректор: 1942–1943
Ректор: 1943–1945
Ректор: 1945–1960
Ректор: 1960–1966
Ректор: 1966–1975
Ректор: 1975–1993
Ректор: 1993–1998
Ректор: з 1998
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
У 1803 році призначено професором російської словесності й красномовства. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів його було обрано ректором.
Основні наукові інтереси вченого стосувались філософських питань мовознавства. Деякі з його праць довгий час використовувалися як навчальні посібники в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
ректор: 1805–1806,
1808–1811, 1815–1820
Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.
З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.
З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.
У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.
Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.
Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.
Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
